Історія кафедри

Коротка історична довідка

Кафедра експлуатації автомобільного транспорту була організована в 1933 року. Завідував кафедрою проф. Е.И. Милославский. З 1941г. по 1945 рр. спільно з іншими кафедрами була евакуйована в г.Саратов, де вона влилася в Саратовський автомобільно-дорожній інститут. Після війни в ХАДІ знову була організована кафедра. З 1946 по 1956 рр. кафедрою керував проф. Е.И.Милославский. З 1956 по 1959 рр. зав.кафедрою був доц. Е.Б. Решетников, а з 1959 і по 2005 рр. кафедрою керував проф. Говорущенко М.Я. З 25 липня 2000 р. кафедра називається Системотехніки і діагности транспортних машин. Недовгий час (у 2005 р.) кафедрою завідував проф. Варфоломеев В. Н. Нині (з 2005 р.) кафедрою завідує проф. Волков В. П., а сама кафедра була перейменована в нову назву Технічна експлуатація і сервісу автомобілів

Керівництво кафедри

Першим завідувачем кафедри був професор Е.И. Миславский, що свого часу закінчив Петербурзький інститут інженерів залізничного транспорту.  Він, будучи великим фахівцем - транспортником, очолював спочатку Бухарську залізницю, а потім Миколаївську (Царську) - Петербург-Москва. Після встановлення Радянської влади на Україні, входив до складу керівництва Держплану України і був начальником Транспортного відділу. У 1938 році він переїхав в Саратовський автомобільно-дорожній інститут.

З 1938 по 1941 років кафедра експлуатації автомобілів була об'єднана з кафедрою ремонту машин. У 1941 році об'єднана кафедра разом з іншими кафедрами ХАДИ була евакуйована в місто Саратов і влилася до складу САДЖАЙ.

Після війни з 1945 по 1946 роки новоорганізованою і нечисленною кафедрою (всього 4 викладачі) завідував вихованець ХАДИ старший викладач Л.Я. Лагунов.

З 1946 по 1956 роки кафедрою знову завідував професор Е.И. Миславский. Одночасно він був деканом автомобільного факультету.

Кафедра була дуже слабка, була відсутня матеріальна база. Розміщувалася на площі приблизно в 50.60 кв.м. За ініціативою окремих співробітників кафедри директор інституту професор А.К. Бируля виділив кафедрі напівзруйновану будівлю автотранспортною лабораторією. Воно було відновлене і в 1953 році кафедра переїхала в нове приміщення.

Професор А.К. Бируля уледял виняткова увага розвитку кафедри. Його можна по праву вважати її "хрещеним" батьком.

З 1956 по 1959 роки завідувачкам кафедри працював доцент Б.В. Решітників, одночасно будучи проректором по учбовій роботі. У 1959 році Б.В. Решітників був призначений на посаду ректора інституту.

З осені 1959 року по осінь 2005 року (більше 45 років) завідувачкам кафедрою є професор, академік Н.Я. Говорущенко. Без перебільшення можна сказати, що саме при Н.Я. Говорущенко і завдяки його великій любові до кафедри, постійного пошуку нових напрямів у вдосконаленні учбового процесу і наукової тематики, величезної працездатності кафедра досягла високого визнання.

У 2005 нетривалий час виконував обов'язку завідувача кафедрою професор Варфоломеев В. Н. Нині кафедрою завідує професор Вовків В. П. З изменеием керівництва кафедри було змінено і назва кафедри на "Технічній експлуатації і сервісу автомобілів".

Колектив кафедри в різні роки

Конструкторські розробки кафедри

У різні роки колектив кафедри на замовлення підприємств виконував різні конструкторські розробки. Основними з них можна виділити наступні:

  1. Ходова дорожня лабораторія для комплексних досліджень взаємодії автомобіля й дороги ( 1959 р.).
  2. Організована лабораторія швидкісних автомобілів ( 1961 р.).
  3. Електронний стенд ХАДИ-2 (мотор-тестер). Перший у СРСР зразок мотор-тестера. Послужив основою для серійних конструкцій, що випускалися заводами ГАРО й Сільгосптехніки ( 1965-1966 рр.).
  4. Дослідницький комбінований тяглово-гальмовий стенд із біговими барабанами ( 1964-1965 рр.). Послужив основою для конструкцій, впроваджених у ряді АТП: рр. Харків, Київ, Одеса, Черкаси, Омськ, Новосибірськ і ін. (усього 23 міста).
  5. Комбінований тяглово-гальмовий стенд із біговими барабанами для легкових автомобілів СТМ-76. Впроваджений у ряді АТП і на фірмовій СТО "Автоваз" у г. Харкову.
  6. Комбіновані тяглово-гальмові стенди для двох- і тривісних автомобілів СТТ - 3, СТТ - В, СТТ - Камаз (проект).
  7. Станції комплексної діагностики легкових автомобілів:
    • на СТО-3 м. Києва ( 1965 р.);
    • в АТП - 16306 м. Харкова ( 1969 р.);
    • у ТМП м. Черкаси ( 1971 р.).
  8. Станції комплексної діагностики вантажних автомобілів:
    • в автобазах № 1 і № 2 автотреста Мінпромбуда м. Харкова;
    • в АТП - 16357 м. Харкова.
  9. Станція діагностики автомобілів КамАЗ в автобазі № 5 м. Харкова (1980-1981 гг.).
  10. Станції діагностики автобусів:
    • АТП м. Первомайська Харківської обл.;
    • АТП-16330 м. Харкова.
  11. Пересувні станції діагностики легкових автомобілів:
    • ПДС-1 (експериментальний зразок). Розроблена й виготовлена співробітниками й студентами ( 1969 р.);
    • ПДС-1В ( 1972-1973 рр.). Демонструвалася на міжнародній виставці "Автосервіс-73" у Москві;
    • для Державтоінспекції ПДС-ГАЇ. Впроваджена в Керуванні ДАІ Харківської обл. Демонструвалася на міжнародній виставці "Автотехобслуговування - 89" у Москві.
    • ПДС-Л.
  12. Пересувна станція діагностики двох- і тривісних автомобілів ПДС-Камаз (проект).
  13. Пересувна контрольно-ремонтна майстерня ПКРМ-Камаз. Впроваджена в Харківському обласному спецавтоцентрі КамАЗ.
  14. Стенд контролю рульових керувань СКРУ-71. Перший у СРСР варіант подібних стендів ( 1971-1972 рр.).
  15. Прилад для перевірки фар ПФ-72. Впроваджений на ряді станцій діагностики ( 1971-1976 рр.).
  16. Майданчикові стенди для перевірки кутів установки керованих коліс:
    • легкових автомобілів ПСЛ-6. Впроваджений на ряді станцій діагностики (1970-1973 гг.);
    • вантажних автомобілів ПСГ-9. Впроваджений на ряді станцій діагностики.
  17. Витратомір палива поршневий електронний РТ-82 (більш пізні модифікації - РТД-82, РТ-90). Впроваджений у ряді АТП і на різних станціях діагностики.
  18. Серія гомогенізаторів для зниження токсичності й витрати палива різних карбюраторних двигунів ( 1983-1984 рр.). Організоване дрібносерійне виробництво.

To top